Цінності та репутація

База даних Web of Science обирає дуже клопітливий підхід до відбору наукових журналів та досліджень, а також забезпечує важчий та довший процес рецензування, що зумовлює менше шансів на індексацію. Розробники цієї платформи направляють свої сили та увагу на ретельний збір, перевірку та підтримку досліджень дійсно світового значення. Без актуального, важливого та новітнього відкриття потрапити на сторінки журналів з високим імпакт-фактором буде важко.

На відміну від WoS, Scopus постійно перебуває на хвилі тенденцій, створює нові інструменти для своїх користувачів, має широкий функціонал профілю автора, публікує більше праць, активно розширює свою базу наукових журналів і статей та частіше влаштовує оновлення сервісу.

Scopus зосереджений на тому, щоб охоплювати та висвітлювати більший діапазон наукових джерел, коли Web of Science – забезпечити глибше цитування.

Профіль вченого

У кожній базі даних розроблений дійсно зручний та інтуїтивно зрозумілий профіль автора, який той може вільно використовувати для своїх цілей.

Scopus – це безкоштовні посилання на повнотекстові роботи та бібліографію, інструменти пошуку, що уточнюють запити, допомагають знаходити веб-сторінки, інформацію про інших вчених, сайти ЗВО тощо.

Web o Science – це інструменти ідентифікації вченого, посилання на повні тексти, архів (з 1840 року). Автор може використати цитований пошук, переходити по літературі, обирати період часу, дисципліни. Лише нещодавно Web of Science удосконалив профіль автора та розробив для нього додаткові можливості, одні з яких є пошук серед статей, що входять у Web of Science Core Collection та враховуння цитування з бази даних Emergine Sources Citation Index (ESCI).

Обидві платформи надають графічні дані для аналітичного розбору своєї діяльності, колег, вишу.

Ризики припинення індексації статті

Ці бібліографічні платформи працюють над ретельною перевіркою якості журналів, тому висувають серйозні вимоги до видань, а ті, в свою чергу, до статей, які публікують на своїх сторінках. Таким чином, відбувається чітке врегулювання стандартів наукових публікацій, яке гарантує дотримання науково-публікаційної етики, академічної доброчесності та репутаційних моментів.

Щороку Scopus та Web of Science проводить перевірку журналів, і у разі виявлення нетипової поведінки (надто велика публікаційна активність, високі показники плагіату чи самоцитування у роботах, швидкий процес рецензування, погані відгуки про журнал тощо), реагують попередженням і, якщо журнал й надалі веде себе нетипово, припиняють його індексацію.

У Scopus працює експертна рада «CSAB» та система «Radar», які слідкують за усіма діями журналів та виявляють їхню недоброчесність. Scopus 3 рази на рік проводить виключення видань, і їхня кількість може досягати кілька сотень. У Web of Science цей процес не такий частий та масовий, але так само ведеться серйозний моніторинг та постійний перегляд усіх журналів.Опублікувавшись у WoS, шанс на припинення індексації Вашої статті, у разі виключення видання, який не виконує вимог бази даних, буде меншим, ніж у Scopus. Тому, перш ніж обрати журнал, потрібно ретельно його проаналізувати, щоб опублікувавши там свою роботу, він не «вилетів» через якийсь час.

Вартість та швидкість публікації

Що таке «авторизація» і для чого вона потрібна?

Мається на увазі перевірка, що здійснюється комп'ютерною системою або сайтом для ідентифікації користувача перед отриманням їм права доступу до системи або інтернет-ресурсу. Авторизований користувач може виконувати в системі певні дії, не доступні іншим особам.

Авторизація потрібна для того щоб система змогла пізнати Вас, як свого користувача і допустити до своїх ресурсів.

Як виконати авторизацію?

Пройдіть за посиланням http://lib.ntu.edu.ua/catalog/login.html.

Перед Вами з'явиться вікно авторизації.

Початково є два поля, в яких введені користувачем дані перевіряються автоматично.

Поля форми авторизації повинні бути обов'язково заповнені. Потрібно ввести логін та пароль.

В поле "Логін" вводимо – ntu (маленькими літерами), а у поле "Пароль" –  ідентифікаційний податковий номер (складається з 10 цифр). Після цього натискаємо кнопку «Увійти».

Таким чином користувач потрапляє на сторінку електронного каталогу бібліотеки НТУ.

Що відбувається при введенні невірних даних?

Помилка при авторизації блокує відвідувача.

Помилка авторизації – це невірне введення логіна або пароля. При наборі кодових слів, користувач повинен звертати увагу на правильний порядок символів, регістр, встановлену розкладку клавіатури.

Як знайти повнотекстове видання викладача?

В поле «Автор» інформаційно-пошукової системи електронного каталогу потрібно ввести прізвище автора  електронного документа. 

Поставити позначку у вікні «Електронна копія» (в нижній частині сторінки) і здійснити запуск кнопкою «Вибрати».

Після відкриття переліку бібліографічних описів навчально-методичних посібників певного автора вибрати потрібний документ і здійснити запуск гіперпосилання.

У випадку виникнення проблем при входженні до електронного каталогу просимо звертатися

до Інформаційно-обчислювального центру НТУ за тел. +38 (044) 280-28-31

УВАГА! Документи з фонду Електронної бібліотеки призначені лише для особистого використання користувачів бібліотеки та не передбачають подальшого поширення, копіювання, публікації, тиражування будь-якими засобами, передачі іншим особам, використання з комерційною метою, розміщення на інших веб-сторінках, розсилання та ін. За порушення цієї вимоги користувачі несуть особисту відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Статтею 444 Цивільного кодексу України визначено, що твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою, як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою.

Зав. відділом ІТ та КЗ бібліотеки

Рассказова В. А.

Альфред Джеймс Лотка. Американський вчений, фізіохімік та математик у 1926 р. запровадив закон розподілу кількості статей відповідно до авторів, який звучить так: кількість вчених, які напишуть «n» робіт, дорівнює загальній кількості авторів, поділених на «n2». Як відомо, значна кількість вчених публікує помірну кількість статей, але також існують одиниці науковців, які продукують безліч важливих робіт. Згодом закон Лотки мав підтвердження на значній кількості впорядкованих однотипних елементів.

Самуель Клемент Бредфорд. Англійський вчений, хімік та бібліограф в 1934 р. відкрив емпіричний закон, який ґрунтується на розташуванні журналів в порядку зменшення кількості опублікованих в них статей, які досліджують певну проблему. Ці видання поділялися на 3 частини з однаковою кількістю статей в кожній частині на задану тему.

Юджин Гарфілд. Вчений, лінгвіст з Америки у своїй статті «Citation indexes for science (SCI)» в 1955 р. досліджував індекс наукового цитування, що спричинило появу першого рейтингу журналів. Це вважається початком існування сучасних індексів цитування. А у 1960 році у Сполучних Штатах Америки Гарфілд створив Інститут наукової інформації та «Science Citation Index», принципи якого стають визначальними для інших показників цитувань, що з часом призводить до створення в 1997 році пошукової інтернет-платформи Web of Science.

Дерек Джон де Солла Прайс. Англо-американський вчений, історик у 1963 публікує свою монографію «Little science, big science», яка закладає основу для появи нової галузі знань – наукометрії. Він є автором багатьох книг з наукометрії. Цей вчений, один із перших показав, що просторові моделі досліджень можуть бути спроектовані з бібліографічної інформації.

Василь Васильович Налімов. Радянський та російський вчений у 1969 р. вводить термін «наукометрія» в науковий обіг.

Геннадій Михайлович Добров. Радянський та український вчений, основоположник радянського наукознавства, засновник української школи наукознавства. Один із перших почав писати роботи з наукометрії.

Сім’я Ельзевірів. Ця знаменита в XVII ст. родина друкарів з Голландії, на чолі якої стояв Людовик Ельзевір, заснувала старовинний видавничий дім, який майже через два століття після цього припинив свою роботу. Але він став натхненням для створення у 1880 р. величезної медіакомпанії «Elsevier», яка у 2004 році на базі платформи «ScienceDirect» заснувала наукометричну базу даних «Scopus».

Хорхе Гірш. Американський фізик у 2005 р. впровадив наукометричний показник цитування «Індекс Гірша» (h-index), який характеризує дослідницьку роботу науковця.

Наукометрія пройшла шлях від невеликого бібліографічного дослідження до самостійної наукової дисципліни. ХХ століття стало важливим початком, де були закладені базові методи, введені основні поняття, показники та закони, створені головні платформи наукового цитування. Це передбачає, що наукометрія стане вагомою сферою досліджень майбутнього, що продовжить появу активних представників з новими поглядами, відкриттями та пропозиціями розвитку.

Тетяна Журкович - шеф-редакторка та авторка статей журналу «Наука та Метрика»

Підвищена увага до терміну «хижацька публікація» виникла завдяки бібліотекознавцю з США Джеффрі Біллу. У 2012 він опублікував статтю в журналі «Nature», яка публічно підняла завісу щодо підроблених видань з відкритим доступом і надав список з понад 1200 журналів і 1100 видавництв, викривши їх у недоброчесній діяльності. Він розробив методику по розпізнаванню «хижацьких журналів», яка містить 54 вимоги.

Ознаки хижацького журналу

«Хижаки» копіюють сайти журналів з перевіреною репутацією і публікують там статті низької якості, які не піддаються суворій перевірці рецензентів. Причинами того, що вчені все ж публікують в них свої роботи, є нестача грантової підтримки та фінансування, а також необхідність частіше публікувати свої дослідження для кар'єрного зросту. Через вимоги до наукової діяльності, поспіх та погану інформативність, вчені часто стають заручниками ситуації та жертвами «хижаків». У пам’яті спливає популярна американська приказка «Publish or perish» («Публікуй або загинеш»), яка чітко показує стан сучасних українських наукових публікацій та підтверджує зазначені вище твердження.

Які головні ознаки «хижацького» журналу?

1) Відсутнє експертне рецензування наукових статей або ж розгляд відбувається дуже швидко – кілька днів.

2) Самоцитування може бути 60-80% і більше, відбувається постійна публікація статей з ознаками плагіату.

3) Видання не має чітко сформульованої спеціалізації та працює з багатьма дисциплінами.

4) Аномально велика чи маленька кількість публікацій у випуску.

5) Приймають роботи наперед або затримують вихід журналу, тим самим робота може вийти вже у науковому виданні, видаленому зі списку бази даних.

6) Найбільш відомий показник впливовості журналу – Імпакт-фактор (IF), а такі як Universal Impact Factor (UIF), Global Impact Factor (GIF), Citefactor (CIF) та інші – вигадки самозванців.​​​​​​​

Експертна оцінка є головною умовою публікації, але експрес оцінка «хижацьких» журналів не має нічого спільного зі справжнім рецензуванням, яке іноді може тривати до року.

Потрібно пам'ятати

Наукометричні стандарти вимагають якісних та глибинних досліджень, які проходять ретельну підготовку і, лише після редакторських правок та вичитування тексту, потрапляють на розгляд до рецензентів, але, навіть, після цього немає гарантії, що роботу опублікують. Багато статей просто не допускають до видання, на відміну від сумнівних за якістю журналів, які беруться публікувати будь-яку статтю.

Жодна наукометрична платформа не захищена від того, що спочатку своєї діяльності журнал дотримувався публікаційних основ, а потім, в гонитві за фінансовою наживою, міг нівелювати високі стандарти публікацій. Scopus і Web of Science постійно проводять верифікацію видань, які входять в їхні бази даних, витрачаючи на це від 3 місяців до 2 років. І, якщо з'являється найменша підозра на недоброчесні дії, проводиться ретельне розслідування. У разі підтвердження припущень журнал видаляють зі списку. Представники Scopus і WoS керуються принципами об'єктивності, бажанням досягти істини, зваженого оцінювання всіх аспектів, а також уважного ставлення до вчених і редакційної колегії. Тільки в першій половині 2019 року Scopus виключив 560 журналів.

У чому помилка Джеффрі Білла?

Джеффрі Білл допоміг вченим та наукометричним базам даних бути напоготові та пильніше перевіряти журнали, але воліючи зробити сенсаційну заяву про своє відкриття, занадто перебільшив цю проблему і почав навішувати ярлики на деякі журнали та міжнародні видавництва, які мають чесну репутацію.

Через це вони завели на Білла низку судових справ і змусили його закрити свій сайт зі списком «хижаків». Тепер бібліотекознавець несе серйозну юридичну відповідальність, у тому числі фінансову та репутаційну, тому що його висновки, які зроблені похапцем, нанесли збитки багатьом виданням.​​​​​​​​​​​​​​

Рекомендації для вчених

Отже, підозрюючи якийсь журнал, важливо ретельно перевіряти інформацію про нього. Більш того, не кожний вчений володіє усім спектром знань щодо якості видання, бо недоброчесність журналу можна виявити лише після глибинного аналітичного процесу за допомогою спеціалізованих компаній, які активно працюють у сфері наукових публікацій та ведуть співпрацю з базами даних Scopus та Web of Science.​​​​​​​

Ретельно перевіряти інформацію про наукові журнали

Необхідно розуміти, що якісних видань з перевіреною роками репутацією в численні рази більше ніж інших і не варто підозріло ставитися до всіх. Зі сторони Scopus і Web of Science постійно ведеться облік показників цитування, нагляд за дотриманням стандартів журналу та врахуванням експертної думки. Перевірка журналів та їх виключення – це нескінченний процес, який мотивує підтримувати та вдосконалювати стандарти сфери наукометрії.

Враховуючи вищесказане, перш ніж подавати свою статтю на публікацію, дослідник має розібратися у змісті видання, ознайомитися з редакційною політикою та вести перемовини з представниками, а також комунікувати з колегами і постійно моніторити інформаційний наукометричний простір, щоб першим дізнаватися про всі нововведення.

Вчений повинен ретельно працювати над покращенням свого розуміння сучасних публікаційних процесів за допомогою співпраці з професійними дослідницькими спільнотами, для яких академічна культура – це не порожні слова, а чіткий вектор їх діяльності.

Тетяна Журкович - шеф-редакторка та авторка статей журналу «Наука та Метрика»

Міжнародний стандартний номер книги складається з абревіатури ISBN (незалежно від мови видання) й тринадцяти цифр. Для позначення цифрової частини ISBN застосовуються арабські цифри від 0 до 9. Цифрова частина ISBN складається з п'яти груп цифр, три з яких містять різну кількість цифрових знаків, відокремлених одна від одної дефісом або проміжком, а перша й остання група — фіксовану (сталу). Цифрова частина відокремлюється від абревіатури ISBN проміжком. П'ять груп цифр ISBN розміщуються в такій послідовності:

● префікс GS1(EAN•UCC) для книг;

● ідентифікатор групи (країни) Ідентифікатори України — 966 та 617;

● ідентифікатор видавця;

● порядковий ідентифікатор видання;

● контрольна цифра.

Наприклад: ISBN 978-966-8602-34-4, де

978 — префікс для книг;

966 — ідентифікатор України;

8602 — ідентифікатор видавця;

34 — порядковий ідентифікатор видання;

4 — контрольна цифра.

На основі ISBN будується штриховий код символіки EAN-13 для книжкового видання:

Неструктуроване проставлення ISBN неприпустиме. У такому випадку ISBN як Міжнародний стандартний номер книги вважається недійсним.

Наявність штрихового коду на виданні є обов'язковою.

Порядок надання ISBN в Україні регламентується відповідними інструктивно-методичними документами.

Як знайти потрібний журнал у Sсopus?

Для того, щоб допомогти авторам підібрати журнал для публікації наукової статті, засновник науковометричної бази даних Sсopus компанія Elsevier розробила пошукову систему Journal Finder. Ця пошукова система допомагає знайти журнал, який буде повністю відповідати науковим інтересам автора. Про особливості роботи цієї пошукової системи можна дізнатися на сайті Elsevier.

Як користуватись системою пошуку журналів у Sсopus?

Для того, щоб знайти необхідний журнал автору потрібно ввести назву та реферат (анотацію) статті у відповідні поля пошуку в Journal Finder – «paper title» та «paper abstract». Для уточнення сфери пошуку можна також ввести дані у додаткові поля, що відповідають написаній автором статті. Наприклад, це може бути поле «keywords» (ключові слова), «field of research» (сфера дослідження), а також обмежити пошук журналів за допомогою поля «refine your search» (покращ свій пошук) та обирати журнали за типом доступу до публікацій, кількістю цитувань чи переглядів, часом видання, найкоротшим часом редагування.

Якщо автор хоче, щоб його стаття була у вільному доступі для інших, він також може відфільтрувати результати, щоб показувати лише журнали з відкритим доступом.

Після заповнення полів, потрібно натиснути «find journal» (знайти журнал) і система почне пошук журналів, які можуть підійти для публікації статті.

Як працює система пошуку журналів у Sсopus?

Програмне забезпечення, що використовується у Journal Finder, аналізує введений автором текст на підставі ключових слів та використаних автором термінів. Після цього система порівнює їх з аналогічними даними інших статей у базі даних Scopus та обирає з них 200 найбільш релевантних статей у різних журналах. Таким чином система формує перелік журналів, у яких публікуються статті з відповідної тематики. В якості останнього кроку Journal Finder рекомендує з цього переліку до 10 журналів, які найбільше підходять для публікації статті.